Посестри. Часопис №167 / «Честь – ніби кладеш слухавку і видихаєш розмову, як сигаретний дим...»

Честь –

Ніби кладеш слухавку і видихаєш розмову, як сигаретний дим

Честь –

Ніби змахуєш піт із чола, ніби довго під сонцем кудись без цілі бредеш

 

Стій –

Дай поправлю тобі комірця, ти такий у мене красивий єдиний син

Стань –

Хай іще раз на тебе гляну, хай ще мить у дверях подивлюся, так швидко йдеш

 

Честь –

Коли струнко стаєш не від наказу, а перед досвідом і покірними йому людьми

Час –

Це коли вже не ми постійно про них, а вони тепер у серцях і про нас

 

Трепет –

викликають твої походеньки серед людей, а не страхи

Терпить –

Все, крім історії, вона ніколи, сердега, не розбереться сама

 

Біль –

Ніби думав, що знав, а насправді он же він великий який

Блік –

Від люстерка нагадує щось, від чого ніколи більше ти не втечеш

 

Честь –

Ніби кладеш слухавку і видихаєш розмову, як сигаретний дим

Честь –

Ніби змахуєш піт із чола, ніби довго під сонцем кудись без цілі бредеш