Посестри. Часопис №167 / «Честь – ніби кладеш слухавку і видихаєш розмову, як сигаретний дим...»
Честь –
Ніби кладеш слухавку і видихаєш розмову, як сигаретний дим
Честь –
Ніби змахуєш піт із чола, ніби довго під сонцем кудись без цілі бредеш
Стій –
Дай поправлю тобі комірця, ти такий у мене красивий єдиний син
Стань –
Хай іще раз на тебе гляну, хай ще мить у дверях подивлюся, так швидко йдеш
Честь –
Коли струнко стаєш не від наказу, а перед досвідом і покірними йому людьми
Час –
Це коли вже не ми постійно про них, а вони тепер у серцях і про нас
Трепет –
викликають твої походеньки серед людей, а не страхи
Терпить –
Все, крім історії, вона ніколи, сердега, не розбереться сама
Біль –
Ніби думав, що знав, а насправді он же він великий який
Блік –
Від люстерка нагадує щось, від чого ніколи більше ти не втечеш
Честь –
Ніби кладеш слухавку і видихаєш розмову, як сигаретний дим
Честь –
Ніби змахуєш піт із чола, ніби довго під сонцем кудись без цілі бредеш
