Посестри. Часопис №157 / Вишні

                                                                Сестрі

 

Я рвав нині зранку вишні,

Вишні темно-багряні,

Сад був весь цвіркотливий,

Сонячний, росний, ранній.

 

І віття всіяне рясно

Достиглим черешні плодом

Звисало і умлівало

Над ставом небесноводим.

 

Звисало і умлівало,

Й тонуло в воді думками.

На травах розкішних грали

Яскраві сонячні плями.