Посестри. Часопис №138 / «нічний метелик цілує дитячі п'яти...»

нічний метелик цілує дитячі п'яти.
 
дивися, дивися на світ цей,
жінко із вибитим оком.
дивись крізь пісок і крізь пальці,
сійся-родися, як зорі в небі й пашниця в полі,
вдихай і не забувай видихати,
бо твоїми є сила і шкіра, і клаптики ніжності,
нині і повсякчас,
але не на вікі вічні.
дивись..
 
стукай, стукай у світ цей,
чоловіче з простреленим серцем,
цілься в нього, як у тебе цілились,
жорстоко і непомильно,
не дай йому відібрати дім твій
і єство, у якому єси,
бо твоїми є рани і руки, і тріщини
на металі гвинтівки,
нині і повсякчас,
але не на вікі вічні.
стукай..
 
вгризайся, вгризайся у світ цей,
дитино із вирваним зубом,
який, хоч і не був золотим, але
нашіптував тобі про майбутнє,
про бабині пироги і зернинку від яблуні,
посадженої дідом на краю твоєї землі,
котра від Сяну до Дону,
котру ти мала виростити,
як яблуко від яблуні,
як дві краплі води з лиця батька
і матері, як крила вигостреного в бою літака.
бо твоїми є пам'ять і плечі, і зброя,
нині і повсякчас,
але не на віки вічні.
живи..
 

Жовтень, 2022. Варґово, Польща