Посестри. Часопис №111 / Ворожіння

В глиб вій твоїх лягаю тінню,
На мурі холод повні – 
Мить по волоссю ворожіння,
Читання по долоні.

 

Тлумить твій голос мли заслона,
Я не одразу чую,
Бо чорна трубка телефону
Мов озеро чаклує.

 

Провиджу: містика безсила
Показаних карт часу.
В страху торкаюсь твого тіла
І вуст, і вуст, що гаснуть.