Посестри. Часопис №89 / Бог родився
Бог родився, гине сила,
Всемогутній – без одежі.
Стиг вогонь, яса тьмяніла,
Безкінечний має межі,
Знехтуваний – славний знову,
Смертний – владар над віками!
Стало Плоттю вічне Слово
І жило собі між нами.
Гірша чим земля від неба?
Бог від щастя відступився,
З людством розділив потреби,
Між простими оселився,
Хоч від нас багато злого
Він терпів під небесами,
Стало Плоттю вічне Слово
І жило собі між нами.
Стайня прийняла убога
Цю божественну Дитину!
Що ж було навколо Бога?
Пастушки, худоба й сіно.
Щедрі серцем там святково
Перші юрмились у брами,
Стало Плоттю вічне Слово
І жило собі між нами.
Втиснулися перегодом
В стайню і царі-магнати,
Пронесли поміж народом
Смирну, золото і ладан.
Бог змішав невипадково
Їх з селянськими дарами,
Стало Плоттю вічне Слово
І жило собі між нами.
Здійми руку, Божий Сину,
Дім благослови наш милий!
Захисти свою Вкраїну,
Дай непереможні сили.
Від Чернігова до Львова,
Сходом, кримськими степами
Стало Плоттю вічне Слово
І жило собі між нами.