16.02.2023

Посестри. Часопис №46 / Алушта вночі

Свіжішає вітрець, жарота відлягає,

Світило золоте спада на Чатирдаг,

Розбилося в скалки у нього на плечах

І гасне. Мандрівник спинився, поглядає:

 

Чорніє пасмо гір, долину ніч поймає,

Шепочуть, мов крізь сон, потоки у гаях,

І квітів музика солодкий ллється пах,

Що для ушей мовчить, до серця промовляє.

 

Мене вколисує пітьма і тишина,

Аж от немовби вся гойднулася колиска;

То світлий метеор блакить перетина.

 

О ноче східна! Ти неначе одаліска,

Що поцілунками зчаровує до сну

І раптом будить знов жадобу вогняну.

Копіюючи фрагмент, будь ласка, долучіть цей текст:
Джерело тексту: Міцкевич А. Алушта вночі // Посестри. Часопис. 2023. № 46

Примітки

    Loading...