Посестри. Часопис №25 / Ополудні
ОПОЛУДНІ
Вздовж хат, понад дахами,
Завзятий жар ополудня
Повітря імрить пучками
Невловного світла пруття...
Серед мурав темнолицих
Рос сохнуть в пітьмі сліди,
А журавлі при криницях
Вдивляються в даль, в сади.
На пагорб з іншого боку
Глід виповз і барбарис
На сонячний пил потоком
Тінь гілля жбурля навскіс.
Ополудень сам із себе
Розтринькує в сон таємний
Просвічує небом в небі
Прозірчастий місяць денний.
Зненацька в дерев міжвітті
Засяла смагляво вишня –
О, зараз, в цей час, в ці миті
Кохати – – когось – – всевишньо!..
Цей жар і блакить у змові – –
У грудях подих запертий.
Моя голова любові
Ополудні снить уперто.
W POŁUDNIE
Wzdłuż chat, ponad strzechami
Południa żar zawzięty
Widomie drga i mami
Niepochwytnymi pręty...
Wpośród zielonych muraw
Schną rosy ciemne ślady,
Samotnej studni żuraw
Patrzy w dalekie sady.
Na przeciwległe wzgórze
Głóg wpełzły i berberys
Poprzez słoneczne kurze
Gałęzi rzuca przerys.
Południe samo siebie
Roztrwania w oman senny...
Niebem prześwieca w niebie
Przezroczy księżyc dzienny.
Znienacka w drzew gęstwinie
Wiśnia się płoni smagle ––
O, teraz, w tej godzinie
pokochać – – kogoś – – nagle!...
Ten znój z błękitem w zmowie
Dech piersiom tak utrudnia!
Zachciało się mej głowie
Śnić miłość wśród południa!