Читальня / Пантелеймон Куліш

Письменник, фольклорист, етнограф, мовознавець, перекладач, критик, редактор, видавець, філософ історії.

Народився Пантелеймон Куліш у містечку Воронежі Чернігівської губернії (сьогодні - Шосткинський район Сумської області). Навчався спочатку в місцевого дяка Андрія, пізніше - у школі при церкві Св. Миколая, а згодом у Новгород-Сіверському повітовому училищі та Новгород-Сіверській гімназії.

З кінця 1830-х років Пантелеймон Куліш був слухачем лекцій у Київському університеті. Почав збирати і досліджувати фольклору. Пантелеймон Куліз мріяв навчатися в університеті, але через відсутність свідоцтва про дворянське походження не мав права там навчатися.

Будучи слухачем університетських лекцій П. Куліш написав "малоросійські оповідання" російською мовою: "О том, от чего в местечке Воронеже высох Пешевцов став" і "О том, что случилось с козаком Бурдюгом на Зеленой неделе", а також повість із народних переказів "Огненный змей".

На початку 1840-х рр. Пантелеймон Куліш отримав посаду викладача в Луцькому дворянському училищі.

У 1845 році у журналі "Современник" Пантелеймон Куліш почав друкувати перші розділи роману "Чорна рада", ректор Петербурзького університету П. Плетньов (він і редактор «Современника») запросив його до столиці Російської імперії на посаду старшого вчителя гімназії та лектора російської мови для чужоземних слухачів університету.

Пантелеймон Куліш зробив вагомий внесок в українську літературу і як перекладач. У 1897 році вийшла збірка його перекладів "Позичена кобза", куди увійшли твори Ф. Шиллера, Г. Гейне, Дж. Байрона, Й.

Гете, 13 п'єс В. Шекспіра. Цикл творів російських поетів він назвав "Переспіви з великоруських співів".

В кінці 1850-их років Куліш уклав першу фонетичну абетку української мови, в якій не було церковнослов'янських літер ѣ та ы, і з'явилася літера g (на позначення ґ). З 1876 року "кулішівку" заборонили в Російській імперії, натомість у 1890-их роках її у видозміненому вигляді було впроваджено у школах Галичини (на зміну етимологічному правопису), що дало поштовх до розвитку цього правопису.

У 1862 році, якраз перед появою Валуєвського циркуляру, який обмежував друкування українською мовою, у Петербурзі вийшла перша поетична збірка Пантелеймона Куліша "Досвиткы. Думи і поеми".

Помер Пантелеймон Куліш 14 лютого 1897 року на своєму хуторі Мотронівка.