Ромео та Джульєта

ПрольоґСей прольоґ (у Шекспіра Chorus) пропущено в першім повнім виданю Шекспірових творів з р. 1623, хоча давнїйші виданя нашої траґедії мають його. Се дало підставу до припущеня, що сей «Прольоґ», як також «Хор» при кінцї першого акту, дороблені не Шекспіровою рукою.[1]

 

Дві сїм'ї поважні у гарній Веронї,
Де ми поміщаєм свою дивовижу,
Заївшись за давнї й недавнї досади,
Сусїдською кровю поплямили руки.

Утроби планетні ненавидцїв лютих
На сьвіт появили закохану пару,
І вийшла з кохання крівава руїна,
І зникла в руїнї запекла ненависть.

Страшенні пригоди палкого кохання,
Сусїдської злоби та ворогування,
Що тілько смерть дїток могла погасити,
Нам треба в недовгій частинї змістити.
Хто пильно на сцену зволить поглядати,
Недомовки будем граннєм доповняти.