Посестри. Часопис №99 / Моя пісня-1

                                                            POL. – I'll speak to him again.

                                                            What do you read, my lord…

                                                            HAM. – Words, words, words!

                                                                                              Shakespeare

 

*

Зле, зле все і всюди ведеться,

Тая нитка чорна прядеться:

Вона при мені, за мною, переді мною,

Вона у кожнім зітханні,

Вона у кожнім вітанні,

Вона в сльозі, в молитві, в гімні – луною.

 

*

Не порву: вона сильна,

Мо’ й свята, хоч омильна,

Мо’, цю стяжку я рвати не хочу;

Але всюди – о! всюди –

Буду я – й вона буде:

Тут – в розгорнутих книгах, охоче.

Там – у забрості квітній,

Десь – в дорозі досвітній,

Щоб спрядати осінню онову.

І розм’якне поволі,

Щоб з’єдинитись в долі,

Стати ланкою ретязя знову.

 

*

Без плачу і без квилу

Я здобудусь на силу,

Хай дадуть мені лаври і чару!..

І себе увінчав я,

Пив, і всім вибачав я,

А навколо казали: "З Тартару!"

 

*

В серця ради, як завше,

Прошу, руку поклавши,

Але раптом  десниця застигла:

Сміх довкола здійнявся,

Без руки я зостався,

Моя права – мов з чорного тигля.

 

*

Зле, зле все і всюди ведеться,

Тая нитка чорна прядеться:

Вона при мені, за мною, переді мною,

Вона у кожнім зітханні,

Вона у кожнім вітанні,

Вона в сльозі, в молитві, в гімні – луною.

 

*

Без плачу і без квилу

Я здобудусь на силу;

не покинь мене, сріберна ліро!

Чорноліську я думу

Кличу – зцілить хай стуму!

Грав я, грав…

…затуживши над міру.

                     

                  Писано у Флоренції, 1844 р.