Посестри. Часопис №92 / «Про себе ти дізнаєшся, коли...»

Про себе ти дізнаєшся, коли

Підніметься дорога до горлянки.

Щоб пити з віршем з однієї склянки,

Шукай рядки як Змієві вали.

 

Багато би, напевно, віддали

Повномасштабці й повномасштаб'янки,

Війни цієї змучені підранки,

За час, коли не ждали, а жили.

 

Пташиний страх мовчання назавжди –

Від нього у переклад не втекти,

Ти в центрі мови і ніколи скраю.

 

Колись так буде в кожну Божу мить:

Бук-дерево верхівкою шумить,

А бук-зенітка більше не стріляє.