Посестри. Часопис №92 / перший сніг дорівнює останньому, або Незамінність психології

Ворони кружляють важким вінком. Свинець в зубах ночі.

Скоро засипле нас зима

(не присипляй груш у попелі).

 

Згадати кілька предметів, серед яких

День минатиме в нудьзі настільки ж густій,

Як детальні описи предметів,

скажімо, у Роба-Ґріє.

 

Обміняти кілька дерев, зазнімкованих з натури,

на інші, в уяві побачені або уві сні.

Нащо?

Подолав мене простір

блискучою білістю – –

Проте не цей.

 

Занурююсь я, віроломний, в білішу ніж сніг летаргію

перших снігів, щасливий нещастям

незворотності повернення.