Посестри. Часопис №87 / «У дереві, що я підслухав…»

У дереві, що я підслухав,
У лип – в мовчанні – шелестінні,
В повітрі, де світанку смуга,
На тротуарів мокрих тіні

 

Знаходжу знов себе – так довго
Роздвоєний був марнотою.
Кленове листя наді мною
Мов інша юність впало долу.

 

Знов дотик твій відчув любовний,
Твій подих, літній повів вітру –
Здобула, тіне, з мене світло
В цю осінь, що весною повна.