Посестри. Часопис №86 / «Я не знаю як воно…»

Я не знаю як воно – бути сиротою. Мама, сестра,
двоє братів – мені було чотирнадцять
коли я став батьком для сім’ї і для себе.
Море вдаряє у полюси. Сонце росте у джерелах.
Люди з намоклої солі біжать незворушні. 
Вогонь їх наздоганяє в завулках, замикає гарячі вуста.
Я стою над гнилою водою, на брудній портовій
набережній. Ніколи й нікому
я більше не дам упасти.

 

Син? (1957 –?)