Посестри. Часопис №86 / «конає ніч жертовним янголям…»

конає ніч жертовним янголям
стікає з вуст плеяда однодумців
моя земля – колиска білих плям
колекція альбомних репродукцій

 

і ти мов гість заходиш в цей вертеп
і мов актор стаєш його частиною
і повив з моря і жагучий степ
нарешті відчуваєш батьківщиною

 

яке суцвіття що за далина!
інжир на вітах зоряне обрамлення
якби до нас прийшла якась війна
вона б схолола від цього забарвлення

 

тому – ходи по небо по любов
ісламським дивом християнським видивом
поміж будівель кинутих ребром
на цю поверхню вдихом або видихом – 

 

бо так чи ні – однак – бо ні чи так 
тобі розкажуть потім – всі обізнані –
зірки-пророки люди-телевізори...

 

ти сам собі – і вітер і вітряк...