Посестри. Часопис №84 / Наш перший раз

соромно але треба зізнатись

що перший раз я проспав

(як до речі й другий але тут не про це)

 

а коли вже мене добудились

коли другі російські ракети

лягли носами

у подушки небезпеки наших аеродромів

коли треба було згрібати

неслухняними граблями одяг документи

та інші ганчірки і папірці

сідати між двох стін несучих

 

то прямо між мною і рюкзаком

почали кохатися сіра кішка

і кіт чорно-білий

 

не слухаючи вибухів за річкою

не шукаючи стін без вікон

кохалися вперше

кохалися як уперше

 

ми дивились на них зі свого закутка

і знаєш –

лікарні та школи були ще цілими

а солдат російський

ще не зазирав до твого унітаза