Посестри. Часопис №82 / Еліаш Пурець фотографує учениць Вищого науково-педагогічного інституту в С. під час маївки 1902 року

У затінку бляшаних крил метелика
в солом’яних капелюхах зі стрічкою

У тісних корсетах їхні нещільні тіла
про кожне з яких можна було би почути
найменш моє занадто моє ніколи повністю не моє 

І володіючи таким не володіли довше
ніж триває змиг у лінзі апарату
фотографічного вже пожовклий і виданий чужим
аби вигадували інші стегна для тих панчіх
і довгих білих панталон

Скромно приховане на віки вічні оголене
благає про жорстоку милість це один єдиний раз 
                                                                        пережите
одного року дня місяця одна хвилина неуважності