Посестри. Часопис №80 / промінь

пора співу над лісом орлей,

над затопленою копальнею,

як спадання в повільний

і стрімкий сніг

 

ми так співали:

 

чекай мене, прийду, повернуся

по обійми. по світ. знову

тебе побачу і притулюся до тебе

 

наче не було втрати і розлуки.

наче не було. не минули роки 

 

біля нас

бігли прибиральники останків

як хокеїсти на схилі срібної гори

 

сонце, у спадень викрадене з парку,

лежало в бруді на снігу, зіпсоване

 

у ньому вив собака на прив’язі,

мій промінь

 

моя колиска

в його киплячій шерсті

 

 

з книжки «п’яте королівство», 2011