13.04.2023

Посестри. Часопис №60 / «I. Розхиталося віття, ніби маятник, непомалу...» (Зелена година)

Розхиталося віття, ніби маятник, непомалу, 
Сном підштовхнутий! Вибиває Зелену Годину! 
Вийди, лісе, з глибин, ти – і наш і не наш, бо б’є! 
 
І чия ж то душа у гущінь твою запропала? 
І чиє ж то лице твоїм струменям – крапелина? 
Ще моє миті тому – але вже лице нічиє... 
 
Мені дивно, що бачать дерева і води – в тиші – 
Те саме – а вже інше, й шепочуть: «Воно! знестанне, 
Поза нами заблукане – але Бог вернув його нам!..» 
 
Чи ж я мав би за ним ліс впізнати, що пісню дише? 
Я ж казав: як Година Зелена мені настане – 
Віддам лісові – лісове, хай би навіть загинув сам!... 

 

Копіюючи фрагмент, будь ласка, долучіть цей текст:
Джерело тексту: Лесьмян Б. «I. Розхиталося віття, ніби маятник, непомалу...» (Зелена година) // Посестри. Часопис. 2023. № 60

Примітки

    Loading...