Посестри. Часопис №79 / «пам’ятаю як у дитинстві...»
пам’ятаю як у дитинстві
у садочок водили мене
повз бомбосховища
ніби в міста був
подвійний план існування
перешите плаття життя і годинник руїни
з розгалуженим підземеллям надщерблених слів
виглядало це так
ніби після війни
всі щури з міста пішли
а хатки лишилися
щоб повернутися
війна ж завжди повертається
як злодій що вкрав недостатньо
позолота чужого життя
така зваблива така невідворотна
але в моєму будинку
(місцеві казали що німці
лаштували його для себе)
не було бомбосховища
ніхто не хотів помирати
ніколи знов не хотів помирати
від цокання язиком
тож коли я зустріла їх
війну і окупацію
цих гулящих дівок
що переходять з рук до рук солдатні
то згадала всі бомбосховища свого міста
так ніби в дитячої залізниці бувають дорослі маршрути
так ніби мене немає
так ніби мене вже більше немає
08.05.2023
