Посестри. Часопис №78 / Старий чоловік відходить

Отой літній чоловік,

(Імен чимало).

Який потроху опадав.

Який зморщувався тихо.

Може завтра він помре.

Завтра звечора.

Як сонце зайде.

І я вже не побачу

Як він волочить бороду попід домом.

Чи поборює радіо.

Не почую. Не доторкнусь.

Не буду свідком того вмирання.

Він сам підіпреться тінню

І зламає руку. Сам загасить

Стрітеньську свічку окриком.

Я тоді буду на американському фільмі,

Стиратиму сльози серветкою.

Бо якраз мені здасться – воістину! –

Що правда промовляє устами Інґрід Берґман.