Посестри. Часопис №75 / Станція

розминулися нині як на вокзалі

о п’ятнадцятій двадцять чотири

рушив твій потяг до вчора

не до мене

 

кілька слів застигло в повітрі не

чекаючи на відповідь не знаю для чого

розповідаю запізно зарано

і без сенсу

 

може завтра зустріну тебе на світанку перш ніж

нафарбую губи майнеш у швидкісному

в незнаному напрямі тринадцять по

восьмій розминемося

назавжди