Посестри. Часопис №120 / боривітер

відпускаю рік

як клубок із рук кінчик нитки затиснувши між пальців

як відпускають думку засинаючи

як вірш

 

відпускаю рік як видихають випірнувши на поверхню

як злітає зграя птахів із дерева

зачувши скрип велосипедного цепу

як розсипається драже з пакетика що ніяк не хотів розкриватись

 

відпускаю рік як річку

коли нарешті повертаєш собі сили триматися на місці проти течії

ніби на біговій доріжці

і річка тобі за спину плине

і ти на неї вже не обертаєшся

 

відпускаю рік як опале листя за водою

щоб він витікав із мене

як поганий сон

як гнів

як гній із рани

відпускаю рік

 

як боривітер нарешті вполювавши мишу може вгамуватись і більше на землю каменем не падати