Посестри. Часопис №75 / Найдорожча

бабцю моя свята і звичайна

як скибка хліба пахнеш

турботою про кожного хто поріг

твоєї кухні переступив

 

вже рік минає відколи Панові Богу

смажиш деруни розповідаєш історії

про те як мені пшеничні зернятка лускала

як зривала сливки з давніх

спадкових городів і довіряла

спогади серцю моєму

 

як серед цвинтарних алей

показувала живу історію

кожної могили

вчила любити ті хрести і долі

душ людських

 

вже рік минув відколи востаннє

тулила руками твоє дрібне

обличчя і забрала з собою

найдорожчий усміх ніби квиток

в один бік

 

знаю чекаєш