Посестри. Часопис №141 / «я пам'ятаю...»

я пам'ятаю

тільки вогні біля лісу

білі й жовті

що рухались

ніби хтось там ходив

зі свічками чи святковими вогнями

 

але що святкувати?

дід помер наприкінці літа

будинок пофарбували

у білий

було неприродно багато дощів

нам усім снились

найдивніші сни

 

а свята? ні свят не було

 

тільки кімнати повні дощу

серця що перекачували

сльози замість крові

 

дні у які ми колись народились

дні у які колись помремо

дні імен чи якихось подій

дні пам'яті та дні забуття –

довгі списки у яких неможливо

відшукати себе

 

діду

досить запалювати

сигнальні вогні

тебе як і нас

уже ніхто

не врятує