Посестри. Часопис №74 / Хутро

О рисі, коти і пуми, якнайповніше набиті,

лисиці з жовтим підшерстям, з очима пивного скла,

о розворушене руно, примхливе кожної миті,

світанки мої пелехаті,

натягнуті міцно на снах,

розкудлана вовча хвоя сосновим волоссям висне,

щетини ведмежої хаос,

тривога тих днів тривка –

– розчісуюсь гострим презирством,

о хутро розвіяних весен

моє скуйовджене хутро

без крові

і кістяка.