24.03.2022

Посестри. Часопис №1 / Травень 1939

ТРАВЕНЬ 1939

 

То сповнить мене надія,

а то нема супокою.

Відчутно диха стихія —

коханням, а чи війною?

 

Є знаки війни близької:

комета, чутки, промови.

Є знаки також любові:

серце і млість виняткова.

 

Комета на небі чорнім,

газета в руках щоденна.

О весно любовна! Чом ні?

Ні, не любовна. Воєнна!

 

Ось повня весняна скресла —

і снами війнула повня.

О весно, воєнна весно!

Ні, не воєнна. Любовна!

 

В газетних додатках зранку

усе між рядків читаю,

ворожачи на рум’янку:

шанує... любить... кохає...

 

Тож ти при надії, весно,

на інші весни не схожа!

Чого б мені не принесла,

усе я прийняти зможу.

 

На цьому розхресті, в маї,

в незгоді доріг двоїстих,

обидва шляхи приймаю,

шляхи до останніх істин.

 

Зажура мов хмара диму,

по радіо вісті линуть.

Чи верхом, чи верхом йтиму,

чи йтиму в долину?

 

 

Копіюючи фрагмент, будь ласка, долучіть цей текст:
Джерело тексту: Ґінчанка З. Травень 1939 // Посестри. Часопис. 2022. № 1

Примітки

    Пов'язані статті

    Loading...