Посестри. Часопис №72 / Караваджо

Дияволе, нащо мене їси?

Я намалював Спасителя –

Дитину Ісуса, Батька та Сина,

як Він народився в стайні,

як Він вчився ходити,

як Його знімали з хреста,

Нащо мене їси?

 

Я намалював бичування та тортури святих,

Малював Медузу зі зміями,

Мої дикі помисли, мій неспокій,

Раптовість свою, жорстокість,

Намалював Авраама

Який з ножем закляк над Ісааком

І душив його,

Малював, як відтинаються голови,

Як бризкає кров з шиї Олоферна,

Як Саломея дивиться в повну миску,

Як Давид тримав за гриву

Відтяту главу Голіафа,

Мою главу,

Мій автопортрет,

З розчахнутими від крику вустами

Нащо мене їси?

 

Ти вкинув шаленство в моє серце,

ти наповнив мої очі кров’ю,

звелів мені замордувати людину,

вбити товариша,

і злякатися, і втікати

крізь пошматоване життя

але ж я служив тобі незрадливо,

Намалював Бога нашого єдиного,

Ісуса Христа,

як Він жив і помирав,

як Його знімали з хреста,

повторюю за ним

слова передсмертні

Боже, нащо ти мене покинув.