Посестри. Часопис №72 / Андреа Мантенья: Cristo morto

Не на возвеличену смерть,

Не на повільне піднесення на хресті,

На таку смерть, що рівнесенько лежить

на землі,

Подовжена,

Визначена, мов дорога до кінця усього,

Від продірявлених стоп

До голови над якою

Плачуть побожно

Святі Марії,

На звичайну смерть,

Ту буденну,

Померлого на матраці

Приречений ще раз

Помирає Той єдиний,

Який міг би стверджувати:

Я не помру.