Посестри. Часопис №72 / Адвокат

Аспасія

Така гарна:

В неї очі пса.

 

Аспасія,

Така мудра:

Провокує війну.

 

Аспасія,

Її надто люблять.

Це наш найбільший сором.

 

Тоді загітуйте усю агору,

Швидше скликайте суд:

Дому його ганьба,

Звідниця в домі

Першого у вітчизні,

По симпосіях

Олімпійців

В барліг втягує

І вабить охочих

Найхитріша з усіх

Гетера.

 

Її висміювали театри,

Глузливі пера поетів,

Почуйте це звернення,

О громадяни,

Ми не хочемо приблуди,

Її крові

В артеріях попід серцем

Нашого життя.

 

Нехай її виженуть

І з дому, і з міста

З Афін, з Еллади,

У пітьму її рідних

Провулків Мілета,

От там хай лікує

Із моряками

Свій любовний запал

Ця невситима

Геть від нас, гідних.

Хто б її захищав,

Який адвокат?

 

Прийшов на суд

І з-під колони

Він про найпрекраснішу,

Про наймудрішу,

Про найкоханішу

Казав, захриплий

Від розпачу й гніву,

Прокричав їм вуха,

Запхав їм язики до горла,

Захищав свою любов,

Виграв справу

Адвокат.

 

Стояв під колоною

І плакав.