Посестри. Часопис №71 / Раптом

У круговерті, нуртуванні, вирі

Безперестанку крутишся, летиш.

Уламки спокою і бризки грищ –

То мерехтливі сателіти щирі.

 

Та часом чорторий стихає в мирі

І терпне вмить, не звиклий до затиш.

Тоді уламків, бризок всіх облиш –

Нехай на певний час летять у вирій.

 

Все застигає тільки ради того,

Щоб ти поцінував рухому мить

Тісного часу, – хай він весь скипить

У пестощах. Щоби ти знав, як много...

 

Як много важить те, що навіть слову

Не конче вдасться відтворити знову.