Посестри. Часопис №67 / Байдужість

1

Якщо за життя тебе кілька разів

Хтось зрадив – о, скільки ж то болю!..

Моєму жалеві бракує вже слів:

Я плачу й тужу з тобою!

 

2

Коли ж то за рік тебе зрадять не раз,

А триста разів ті люди,

То серце мов камінь стає від образ,

Кажу тобі без облуди.

 

3

Хто менше знав зрад, той від зради холоне,

Та хто тільки зради і знав, –

Пощо йому страдницькі лаври й корони,

А більше – що б світ йому дав?..