Посестри. Часопис №64 / Toscana indicazione geografica tipica

Містечка й окремі обійстя як немодні вицвілі 
шапки розкидані по вершечках горбів. 
Вибір місця диктувався селянською економією 
землі котру обробляли в долинах? Страхом перед грабіжником 
чи безжальною 
ненатлою водою? Прагненням вкладатися спати 
ближче до Бога 
чи горянською пихою і любов’ю до гостріших смаків — 
повітря кохання базиліку і розмарину? 
За зачиненими віконницями Рівалто і решта землі 
підсихає на спеці як наколена на шпичку маслина 
чи то гірка хмара. 
Пагорби кольору мигдалю і кориці а на них нерухомі 
вітрила скельних терас поприбирані наче перед Святами. 
Постійно перебувають тут тільки двожильний піщаник 
загублене 
сонце й примари котів. Виноградне коріння посуваючись 
вглиб землі 
забрало з собою голоси цикад рожевих 
камінчиків і живичні струни піній повні тужних 
мелодій. Перш ніж заснути повіриш в кохання що сталось 
і торкнешся сріберного нальоту на стежині його на плодах 
і на хлібі. 
Потім день світло чорного і червоного світло густої 
як дим маслини. 
В оці ящірки відбиваються скрипка тамбурини віолончель 
заповнена нескінченність і раптова нестримна 
радість. В неї вологий зелений смак і гладенька як лід 
нетривожна поверхня. Лагідно вабить встати уранці 
раніше ніж інші не прощатися ні з ким і піти. 
Не залишати нічого лишень присмак морський і навітрений 
незакінченої розмови. А пізніше викохувати в собі 
вогняні барви дотиків і пристрасність забуття. 
Більше ніколи не повернутись. Існувати 
в крилах дрозда.