Посестри. Часопис №70 / Усе це

Сірий будинок свинарні, усередині
Рохкання й вовтузня свиней, майже чорне
Тісто багнюки, через яку брели, чвякаючи 
                                                           гумаками,
Тим літом, мокрим, рясним на жаби, випадково
Працюючи на цій фермі-не-фермі, в убогому
Краї малорослих сосен та ялівцю,
Частково засохлих на схилах пологих
Пасовищ та вологих лук, над якими череваті
Бабки прикордонних патрульних гвинтокрилів
Раз, два рази на тиждень, і все,
Попри пустку, що тягнеться кілометрами, 
                                                неплідна, нічия,
По вінця тісно наповнена собою,
І коли сиділося за пивом під дахом ерзац-бару,
Без потреби будь-що доводити,
Усе мало в собі дещо таке, що неможливо
Замкнути в метафорі.