Посестри. Часопис №63 / Пісня Орфея

Гарно ти співаєш, Орфею, добрий у тебе

піар, але не можеш продати себе, каже бог

підземного світу й виходить зісканувати документи.

Хмари збираються немов оркестр на симфонію

 

зливи. Вітер зірвав з яблунь

намиста яблук. Орфей стоїть у саду

і співає сарнам, їхні очі – це ніч, що зазирає

у вікна будинків. Олені тікають від нього,

 

не хоче його пісень навіть брунатний кіт,

лише комар вірний йому. Орфей не може

забути, як Еврідіка стояла на пляжі,

 

I’m so out of shape – говорить вона, а йому подобається

така форма, форма моря, його приплив

і відплив –це вічна робота пилки або ножа.