Посестри. Часопис №191 / сучасний вірш, який написала жінка

геката не розуміла

трагічної іронії зазвичай

прихованої у мітах

 

над нею арки неони

складені із сірого паперу гроти

папські перші печери осілих

і успінська церква

 

море скажених сучок ридає під нею

петлею спутують а ліси марш марш

насилля заподіяне мапам

 

права її долоня живе життям безпечним

ліва її ступня живе життям плодючого

 

деінде чужі пальці

не долоні не зап’ястя

а кулаки один супроти другого

пхають умочують облизують

і вчергове