Посестри. Часопис №62 / Теперішнє

Душа у зморі спить, і почування зблякли,

І похіть уляглась, мов стихли буревії;

Думки – літавці марев і гінці надії –

В німім холоднім серці зв’янули, заклякли;

Рум’янець згас, в очах сльоза замерзла, болі

У грудях стигнуть... Залишилось негоже –

Гірке спогадання, сниво зловороже,

І живчики життя виснажує поволі.