Посестри. Часопис №57 / Херес Алушта

З жінкою із заходу, яку вчив плавати,

З жінкою з півдня, яка пропонувала лишитися,

З жінкою зі сходу, яка плела інсталяцію влади,

 

Йшли вечірньою набережною Алушти

Через бароковий одяг для фото-

Графування,

Через відблиски багато чого

І через херес.

 

Заходили на дискотеку,

Де з нами танцювала піна,

Така численна,

Що видавалась пожежною,

І це додавало відчуття захищеності, відчуття безпеки,

Принаймні, пожежної.

 

Але дарма –

 

За кілька днів, далеко вже від Алушти,

Ми дізнались, що та дискотека згоріла.

 

З тих пір припливло

Чимало нових років,

Я зазирав, як відбиваються в морі інші міста,

Але траплялось, що раз – і Алушту згадував.

 

І, змирившись із надміром сентиментальності,

Рушав на

Італійські, турецькі, іспанські й грецькі набережні

В пошуках дискотек,

А потім новини про них виловлював,

Та все марно – не спалахувало нічого.

 

Непросто буває прийняти думку,

Що якась важлива подія

Може бути пов’язана

Не з тобою, а з кимось,

Але я таки написав

Трьом жінкам

Одне запитання.

 

І що ж ви думаєте –

Нє,

В них теж більше не горіло.