Посестри. Часопис №56 / Вагомість тіла

Людське, та ще раз людське, виринає в тексті: якась неперборна й зникома властивість впливає на все, про все вирішує. «Вагомість тіла», про яку згадав у вірші Каміль Ципріян Норвід, утримує людську істоту в умовній неволі, а неволя ця, врешті, виявляється єдиною осяжною природою людини.

У випуску ми пропонуємо поетичну добірку Наталі Бельченко, статтю Анни Насіловської про частину доробку Яна Кохановського – та вибрані фрашки самого ж автора в перекладі Петра Тимочка. В одній із фрашок автор зачіпає проблему, яка підштовхнула нас до формування випуску:

Ні золото, ні друзі, ні чесноти
Нас не спасуть від злигоднів, турботи...

Залишаємося з усвідомленням нашої залежності від людської природи, тілесності своїх бажань. Радість у примиренні, такому бурхливому й агресивному, з власною істотою.

Ми продовжуємо публікувати чергові уривки повісті «Очерети» Юзефа Лободовського та драми Володимира Рафеєнка «Мобільні хвилі буття». Данило Ільницький знайомить нас зі спадщиною Назара Гончара у нарисі «Людина з дитинства, або Добрий дух Назар Гончар», а проза Януша Корчака нагадує про світ дитинства. 

Завершуємо номер оглядом нових перекладних книжок, виданих українською мовою за сприяння Інституту Літератури.