Посестри. Часопис №99 / «Сніг не змиває кров, а лише приховує...»

Сніг не змиває кров, а лише приховує.

Кров змивається кров’ю – а далі око за око…

І тоді нас дубасять кийками й чужою мовою –

і кажуть, що все це було випадково і ненароком.

 

І кажуть, що ми випадкові – і тиша, і Бог, –

ото й покладатися мусимо максимум на випадок.

І тьмяне осіннє сонце нам світить хіба у борг –

а борги тепер повертають

                                       ударом кийка між лопаток…

 

Снуються сніжинки і білим заляпують прапори,

Тиша гірка над майданом

                                         хитається в темному танці.

І тільки під ковдрою снігу приречена кров горить –

і не згортається!

 

листопад 2013 – березень 2014