Посестри. Часопис №56 / Із «Біловезьких сонетів»

2

Мій тату і бабусю, ви колись

Усе це бачили у п’ятдесяті,

Коли в лісництві мешкали у хаті.

І журавлі, мабуть, кричали скрізь.

 

Хоча, звичайно, зубри пелехаті

В лісах покошицьких не розвелись,

Однак мав нерозмінний вогкий ліс

Життя в шпаринці кожній у завзятті.

 

Все парувалось в березні та квітні,

Все надсилало знаки ледь помітні,

І щось мені дано зі знаків тих

 

Вловити на оцих заплавних луках,

Мандруючи у запахах і звуках,

Побачивши часів миттєвий збіг.