Посестри. Часопис №58 / Пейзаж

Он та група дерев у темно-зеленому листі,

що пліткує про дорогу,

першими залишать цей пагорб від зливи.

І тоді відкриється дощу пупок озерця.

 

Вільхи, тікаючи, у шатрі нестимуть

свою вільшану королеву.

 

Проминуть побиту градом ярину.

Вдареного блискавкою дуба.

 

І до них пристане ціле жовте поле.

Тягнеться-тягнеться соняшниковий караван.

 

А куди – не знає.