Посестри. Часопис №50 / До поетів. (Із вибраних фрашок)

Так само, як Хірон – істота двоєдина,

Бо глянеш знизу – кінь, а глянеш вверх –

людина, –

Радів, коли приймав у лісовій печері

Великого митця, Орфея, до вечері,

Тоді, як у Колхіду ладились герої,

Щоб кожушини там добути золотої,

Отак і я вам рад, поети благородні!

Якщо богатирі в Хірона в гостях годні

Були вечерю скромну їсти на дорогу,

Бо мали молоко та ще свинячу ногу,

То не гордуйте й ви нестатком цього дому, –

Живу ж бо, як Хірон, у лісі я густому.

Я сиром пригощу і шинкою смачною,

Дам сливи запашні або потішу грою

І, мовби сам Хірон, нестиму вам розраду,

От тільки що хвоста не волочу я ззаду.