Посестри. Часопис №41 / «Що ж тут таке? У чому річ? Якби знати…» (з «Пріапеї»)

Що ж тут таке? У чому річ? Якби знати,
Чого занадилось у сад злодюг стільки!
Хоча непроханих гостей тут жде кара:
Довбатиму я всіх аж по самі надра!
Не ліпша, ніж в сусіда, тут росте смоква,
Ні грона, – в русої Арети збір кращий.
Тут од Піценських щеп ти не знайдеш яблук,
Ні груш нема, щоб на такий рожен перти;
Ні слив, що барвою, мов свіжий віск, жовті,
Ні горобини – ліку на слабкий шлунок.
Та й морва, що казать, не страх яка родить,
Ні той, який абельським звуть, горіх довгий,
Ані миґдаль, що палахтить жарким цвітом.
Капуста чи буряк заледве тут більші,
Ніж ті, що родяться на будь-чиїх грядках.
Такий самий порей – хіба цвіте пишно.
Ні, то не гарбузи, що насінин повні,
Ні, то не огірки, що по землі в’ються,
То не латук, не васильки злодюг ваблять,
Ані цибулю, ні часник не йдуть красти,
Ні листя руколи, що хіть вночі будить,
Ні руту помічну, ні запашну м’яту.
Всього, що обгороджене моїм плотом,
І по чужих садах шукай – знайдеш вдосталь.
То нащо ж ви на плекане моє поле
Приходите, – питаю, – крадії підлі?
Авжеж! Бо те, що любе вам, – сама кара,
Найдужче прагнете того, чим я грізний.