Посестри. Часопис №5 / Диспетчер
ДИСПЕТЧЕР
найменше говорить про війну той хто бачив її в лице
хто брав участь у вуличних боях потрапляв у засідки
і виходив з оточення відбиваючись прикладом
від настирливих щурів смерті
відтоді як пролунали перші постріли
птахи залишили цей дах
у невеликій коморі над диспетчерською
оселився коригувальник вогню
мов тінь прозорий мов тінь безтілесний
як власне і належить тому хто дістався найвищої точки
і от він вже другий тиждень
передає артилерії ворожі координати
уникає куль снайперів які за ним полюють
виживає під шквальним вогнем
переховуючись між бетонними конструкціями
пильнує за рухами нічного повітря
крізь отвори у розкурочених
гіпсокартонних блоках
закидається колесами передає дані про пересування
ворожої бронетехніки і особового складу
знову ковтає кілька таблеток і встигає забігти в укриття
за мить до того як земля
починає здригатися від глухих ударів
дивовижна здатність бачити крізь темряву
високий талант розмовляти з хмарами і деревами
особливо коли не розумієш:
глючить тебе чи все відбувається насправді
коли збиваються налаштування і ріжуться кути
коли плутаєш живих і загиблих
коли не впевнений – хто з них звертається до тебе саме зараз
коли уява про відстань і час
розтікається над липневими полями
ніби запах пересмаженого м’яса
де чужі – він усвідомлював добре
де свої – теж розумів
але як бути з місяцем котрий так по-зрадницьки
намагається його викрити?
куди подіти це нічне сяйво?
бах-бах-бах…
тепер я знаю – каже – як зупиняти серце
це завжди легше ніж примусити його битися знов