Посестри. Часопис №5 / Диспетчер

ДИСПЕТЧЕР

 

найменше говорить про війну той хто бачив її в лице

хто брав участь у вуличних боях потрапляв у засідки

і виходив з оточення відбиваючись прикладом

від настирливих щурів смерті

 

відтоді як пролунали перші постріли

птахи залишили цей дах

 

у невеликій коморі над диспетчерською

оселився коригувальник вогню

мов тінь прозорий мов тінь безтілесний

як власне і належить тому хто дістався найвищої точки

 

і от він вже другий тиждень

передає артилерії ворожі координати

уникає куль снайперів які за ним полюють

виживає під шквальним вогнем

переховуючись між бетонними конструкціями

 

пильнує за рухами нічного повітря

крізь отвори у розкурочених

гіпсокартонних блоках

закидається колесами передає дані про пересування

ворожої бронетехніки і особового складу

знову ковтає кілька таблеток і встигає забігти в укриття

за мить до того як земля

починає здригатися від глухих ударів

 

дивовижна здатність бачити крізь темряву

високий талант розмовляти з хмарами і деревами

особливо коли не розумієш:

глючить тебе чи все відбувається насправді

коли збиваються налаштування і ріжуться кути

коли плутаєш живих і загиблих

коли не впевнений – хто з них звертається до тебе саме зараз

 

коли уява про відстань і час

розтікається над липневими полями

ніби запах пересмаженого м’яса

 

де чужі – він усвідомлював добре

де свої – теж розумів

але як бути з місяцем котрий так по-зрадницьки

намагається його викрити?

куди подіти це нічне сяйво?

 

бах-бах-бах…

 

тепер я знаю – каже – як зупиняти серце

це завжди легше ніж примусити його битися знов