Посестри. Часопис №48 / «відчуття втрати наздоганяє тебе на безлюдній нічній дорозі...»

відчуття втрати наздоганяє тебе на безлюдній нічній дорозі 
як незнайомий пес, підозріло схожий до того, 
що був у твоєму дитинстві 
придивляється до тебе, ніби хоче впізнати, принюхується 

 

не підпускати до себе великого чорного пса, 
як вчила покійна бабуся 
не повертатися до нього спиною, 
не показувати свого страху, 
не розмахувати різко руками 

 

це не я, це мій страх дивиться на пса перелякано, бабусю 
це не я, це мій досвід втрати очікує найгіршого, 
знає, що смерть існує для тих, що лишились живими 

 

ходи до мене, мій песе, я маю для тебе ще стільки всього 
розкажи мені, як тобі живеться після того, 
коли померли всі твої люди 

 

виляє до мене хвостом, лащиться, хапає за руку, 
перегризає горло