Посестри. Часопис №44 / ​​​​​​​«війна війна на деревах брунькує війна...»

війна війна на деревах брунькує  війна

 солона як вибух війна

 

 страх голодних пустель подорожує нами   війна

 

глек налитий свинцем і сонцем

 несе причастям війна

 

вигорілими  очима  зазирає 

 до  облич

зібраних  у вузол війни

 

обрубкуваті  кінцівки  осель 

мацає засмаленими щупальцями  війна

 

  суцільними дзеркалами 

вичавлює із себе квіти  війни    війна

 

  причепурюється

вплітає до вінка

свого сорому 

нутрощі домівок

невідомі їй імена та географію —

 

уквітчана смертю

 з тремтячою головою йде

стара  гербарій-війна

 

стара й мертва  брязкальце-війна

рачки повзе лахмітниця-війна

 

 сива насуплена

  з підв’язаним підборіддям

лежить на столі  неомита німа війна

 

і ніхто не хоче її поховати.