Посестри. Часопис №4 / «Усі ми тепер шипшина, Юлю...»

Усі ми тепер шипшина, Юлю,

і роз’ятрений глід,

       і скривавлений подорожник

проростаємо обабіч шосе і перонів

з цибулин оклунків,

        наплічників

                      і валіз

міцно стискаючи в кулаках

холодні долоні наших пагінців

з нестриженими чорними пазуриками

і ще довоєнним волоссям

що пахне вже не молоком а димом —

вони вас переможуть — чуєте?

вони — сам світлосинтез

колода в оці у смерті

ті, що на танку цілите в наших дітей

колючками автоматів, —

чуєте? вони ще зберуть

полуниці на

ваших кістках.

вони чавитимуть їх ногами

в новеньких кросівках

не залишаючи вам навіть такої

надії побачити

світло