Посестри. Часопис №3 / історія спить і бачить сни
ІСТОРІЯ СПИТЬ І БАЧИТЬ СНИ
коли моя баба
розповідала мені
про себе
вісімнадцятирічну
остарбайтерку в німеччині
її історії нагадували мені сни
у снах тих незнайомі люди
в незнайомому краї
везені здалеку товарняками як худоба
в‘язали з мотузків шкарпетки
вішались у теплицях на німецьких фермах
їздили на велосипедах
закохувались
думаю що й їй
на час нашої розмови вже сімдесятирічній
певно здавалося
що все це їй наснилось
веселі військовополонені французи
рум‘яні подруги з буйними кучерями
яких вона по війні так більше ніколи й не бачила
яких охоче зжерла по тому
вічно голодна червона батьківщина
і тільки листівки
з рожевощокими буржуазними янголятами
підписані для анюти
свідчили про щось
кровоточили чорнилом
в дерев‘яні шухляди столів
нині мамина подруга
що днями вирвалася
гумкоридором з-під броварів
розповідає
про жінку
що присмачила вечерю
російським воякам
щурячою отрутою
(вцілілі росіяни
зрівняли з землею десять хат)
про чоловіка розстріляного у власній машині
який так і лишився в ній сидіти
три дні
про те як зоставшися без їжі
люди харчувалися горіхами й медом
майже достоту як йоан предтеча в пустелі
її історії нагадують мені сни
спільне нічне жахіття
від якого годі прокинутися
в глибині якого
соваються неспокійно імперії
пожирають як і годиться міфічним потворам
власних дітей
у цьому сні
як у густому тумані
блукаємо всі поруч
моя покійна бабця
її кучеряві подруги
німецькі фермери
рум’яні волоокі янголи
розстріляний під броварами чоловік
жінка зі слоїком щурячої отрути
витрішкуваті російські новобранці
з посинілими язиками
і той ще зовсім юний
племінник маминої подруги
якого убило в середу
в теробороні
зачіпаємо одне одного ліктями
обмінюємося невидющими поглядами
слухняно їмо
ложка за ложкою
густу
гірку
пітьму
31 березня 2022 р.
