17.11.2022

Посестри. Часопис №34 / не маю

ми завжди домовлялися про ніщо,

ніхто вже не піднесе випалених трав

до мого обличчя, блискавок,

які протискаються між горами,

безголосі. виняток – це діти,

які збирають з вулиці бруд

на тістечко чи сірники. деколи жебрацтво

в ошматті губить гріш, але відразу ж тоді

біжать обідранці з теплих бетонок,

кричать: ми загубили! настав час

бунту! – виліт до арґентини.

сучасні шибеники, жовті

стіни в готелі – і телефон

дзвонить: чи маєте хвильку?

 

вибач, не маю

 

 

з книжки «тихі собаки», 2017 рік

 

 

Копіюючи фрагмент, будь ласка, долучіть цей текст:
Джерело тексту: Хонет Р. не маю // Посестри. Часопис. 2022. № 34

Примітки

    Loading...